Наважилась я написати з тієї причини, що не можу справитись ні самостійно, ані з певною допомогою з боку інших.
Я зустрічаюся з хлопцем 1 рік і 10 місяців. Живу з мамою (неповнолітня). Їжджу на навчання. Хлопець ночує в мене давно. Цілий рік, як він часто сидів у мене, все було добре. Мамі він подобався, вони любили поговорити. Навіть інколи я ображалась, що він мало часу проводить зі мною.
Моя мама у розводі. Цим все сказано. 8 років вона вже сама. У неї троє дітей. Я і ще двоє малих. У неї був коханець, з яким вона дуже багато років зустрічалася. Почала ще тоді, коли жила з моїм татом. І до лютого місяця цього року. Але вся суть у тому, що він одружений. Жінка за кордоном. Мама навіть наважилась на дитину від нього. А вже третя дитина знову ж таки від тата. Третя дитина з'явилася, коли мама перестала зустрічатися з коханцем. Тато пожив у нас рік. Мама далі почала зустрічатись з тим самим чоловіком. Тато від нас пішов.
Так от з тим чоловіком вона розійшлась, так би мовити, цього року в лютому, як я писала раніше. Ну от почали до неї чоловіки залицятися. Спершу один в нас сидів ночами, потім інший, третій, четвертий і так далі. Мама кожному вірила, бо кожен казав, що хоче з нею одружитися. А мама моя дуже довірлива.
Це усе бачили мої брат і сестра, я і мій хлопець. Ну йому це було "не в кайф", звичайно. Він почав сильно нервуватися. У нас було багато сварок, непорозумінь і сліз саме через це. А ще мама дуже любила компанії. Вони почали все частіше з'являтись у нас вдома. Це було жахливо просто. Вона нам каже одне, робить зовсім інше. Одного разу його терпець увірвався. Після того мама зійшлася жити з хлопцем, який на сім років менший за неї. І вже місяць мій хлопець до мене не приїхає (він з сусіднього села).
На вихідних ми бачились у нього вдома. Сьогодні взагалі була проста зустріч на старому місці, ніби ми знову почали зустрічатися...проте не все так просто, як здається.
Мама і хлопець ігнорують один одного. Все переказують увесь свій гнів мною. Я нервуюся найбільше. У мене екзамени через кілька днів, а я терплю їхні сварки. Я вже просто не можу. Мама сказала, що не пускає мене до нього. Він не хоче їхати до мене... Ситуація дуже важка і заплутана.
У мене бабуся хвора на шизофренію. У мене з нервами непорядок. У мене гастрит. Я лиш трохи нервуюсь і шлунок дуже починає боліти. А ще останнім часом серце тривожить. Як починає колоти, то годинами.
У нас з ним дуже багато сварок. Через дрібниці. В мене все напружено в стосунках і з ним, і з мамою. Мені дуже важко.
Я бачу, що мушу зробити вибір.
Важкий.
Я не знаю як.
Просто це вже неможливо терпіти.
Я знаю, що мама дорожча людина, але я дорослішаю. Невдовзі я зможу мати власну сім'ю, але якщо зараз зроблю щось не так мені буде набагато гірше...
Если вы уйдете к парню, то кто вас содержать будет? на что вы жить станете? вы были у врача кардиолога? сердце проверяли? Катя.
Согласно правилам форума: Языком общения на форуме является русский. Катюша538, напишете свою проблему на русском и Вам обязательно ответят.